Чернівецький академічний обласний
український музично-драматичний театр
імені Ольги Кобилянської

Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської

Театр

Історія

Чернівецький театр – це мрія з оксамиту і золота, спроектована віденськими архітекторами Гельмером і Фельнером. І все ж вони були запрошені на роботу в Чернівці лише після того, як були споруджені за їх проектами театри у Відні й Одесі.

Чернівецький театр – то пам’ятник обізнаним з культурою чернівчанам, які понад усе боялись набути репутації провінції і палко прагнули ні в чому не поступатися шановному метрополю Відню”. Так писав німецький письменник Георг Гайнцен.

Одним з найгарніших місць Чернівців є ансамбль Театральної площі, з гранітними спусками до скверу посередині. Окрасою і ключовою спорудою в забудові площі є музично-драматичний театр м. О. Кобилянської, збудований у 1903-1905 рр. за проектом архітекторів Ф.Фельнера і Г.Гельмера як міський театр. За архітектурою та інтер’єром він не поступався перед віденським. Про це втілення мистецьких амбіцій чернівчан гарно висловився австрійський публіцист Г.Гайнцен: “Чернівецький театр – це мрія з оксамиту й золота, спроектована віденськими архітекторами Гельмером і Фельнером... Чернівецький театр – то пам”ятка обізнаним із культурою чернівчанам...”. Тут виступали великі майстри оперної та драматичної сцени Європи: великий Енріко Карузо, Федір Шаляпин, Соломія Крушельницька, Марія Бієшу, актор австрійської драми Моіссі та інші.

Історія побудови

Ще більше ста років тому на Театральній площі міста Чернівців шумів густий ліс, а в ньому господарювали люті вовки, на болотяних озерах плавали дикі качки.

Але чернівчани, як люди висококультурні, надзвичайно інтелігентні, з претензіями на Європу, не хотіли виглядати провінціалами. І тому, в кінці ХІХ століття чернівчани цілою активною громадою переконливо просили тодішнього мера збудувати у місті театр. Прагнення і вимоги завзятих людей ніяк не можна було обійти увагою.

Після тривалих дискусій, 30 січня 1900 року міська рада прийняла остаточне рішення. До співпраці запросили найвідоміших у той час австрійських архітекторів Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера. Працюючи разом майже сорок років, вони спроектували близько 50- ти театрів, які споруджено у різних європейських країнах. Можливим місцем для будівництва називалися Аустріаплатц (сьогодні – Центральна площа), Франц- Йозеф-Платц (площа Соборна), Елізабетплатц (площа Театральна) та Рудольфплатц (площа Філармонії). Після тривалого обговорення перевагу надали площі Єлизавети. Та відтоді минуло ще 4 роки, перш ніж було видане остаточне замовлення на будівництво. 30 травня 1904 року Г. Гельмер представив на розгляд комісії остаточний проект театру. 3 липня 1904 року розпочалося будівництво, виконавцем якого була фірма Фельнера і Гельмера, а безпосередньо роботами керував віце- бургомістр Й. Грегор. Для оздоблення і прикрашення театру запросили майстрів з різних куточків Австрійської імперії. Загальний кошторис становив близько 600 тис. крон. Чорнова побудова театру була закінчена восени 1904 року, а всі конструктивні, скульптурні роботи, а також облаштування сцени – взимку 1904-1905 років. Остаточно збудоване театральне приміщення передано директору театру Адольфу Ранценгоферу 3 жовтня 1905 року.

Це надзвичайно красива монументальна споруда епохи Ренесансу, яка нині є центром Театральної площі. Фасад будівлі вирішений в стилі віденського бароко з широким використанням у деталях елементів модерну. Його головний вхід прикрашають горельєф та скульптурні композиції за мотивами грецької міфології, виконані віденським майстром Ернстом Геденбартом. Над вікнами – чудові фронтонні групи, а в нішах вздовж бокових фасадів встановлені бюсти Гете, Шіллера, Бетховена, Шуберта, Моцарта, Гайдна. Пізніше було додано ще Шевченка та Пушкіна.

Тристулкові парадні двері ведуть в ажурний овальний вестибюль, який гармонійно поєднаний з біломармуровими сходами на другий і третій поверхи. Гарно прикрашена зала для глядачів складається з партеру, лож бельєтажу та амфітеатру. Тут є 4 авансценні ложі та 31 ярусна. Навколо – неповторне архітектурне оздоблення, оригінальні прикраси в стилі бароко, ліпний декор, розкішна орнаментовка – усе це виконано в білому та золотому кольорах.Перед театром височів пам’ятник генію німецької літератури Ф. Шіллеру, який 2 січня 1922 року, під час перейменування театру на Румунський національний театр, було демонтовано.

З жовтня 1905 року відбулось урочисте завершення побудови приміщення театру. У привітанні з цієї нагоди, говорилося: “... З гордістю і задоволенням ми дивимося сьогодні на наш міський театр – це шедевр архітектурного мистецтва, який свідчить про те, що наше місто Чернівці може змагатись з великими культурними центрами Заходу. Хай щаслива доля здійснить усі наші надії. Нехай цей театр стане справжнім храмом мистецтва і культурним центром для усіх національностей нашого міста. І хай допоможе нам Бог!”

Театр ззовні

Театр зсередини

Ретро світлини

План залу